ДИПЛОМНА РОБОТА на тему: “Правове регулювання звільнення від покарання та його відбування” ПЛАН ВСТУП 1. ПОНЯТТЯ І МЕТА ПОКАРАННЯ 1.1. Поняття покарання, його мета 1.2. Система і види покарань 1.3. Обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання 2. ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ 2.1. Поняття звільнення від покарання та його види 2.2. Звільнення від покарання у зв'язку з втратою особою суспільної небезпечності 2.3. Звільнення від відбування покарання з випробуванням 2.4. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років 2.5. Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку 2.6. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання 2.7. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким 2.8. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років 2.9. Звільнення від покарання за хворобою 2.10. Амністія і помилування 3. ЗАСТОСУВАННЯ ДОДАТКОВИХ ПОКАРАНЬ У РАЗІ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ОСНОВНОГО ПОКАРАННЯ З ВИПРОБУВАННЯМ 4. ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ І ВІД ПОКАРАННЯ ВНАСЛІДОК ЗМІНИ ОБСТАНОВКИ ЯК ПРОЯВ ЗАСАД ГУМАНІЗМУ В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВСТУП Актуальність даної дипломної роботи зумовлено тим, що інститут звільнення від покарання та його відбування є одним з проявів принципу гуманізму у кримінальному праві. Його застосування спрямоване на звуження меж кримінально-правової репресії для стимулювання виправлення засудженого, адаптації його до норм соціальної поведінки та вимог дотримання правопорядку. Жодне суспільство не може функціонувати без чітко регламентованих правил співвідношення норм «людина—держава», тобто законів, порушення яких веде до хаосу і анархії. Тому і покарання за недотримання встановлених правил у різні часи і в різних народів було, є і буде наріжним каменем життєдіяльності країни, її соціально-економічного і політичного устрою. І чим цивілізованіша держава, тим ширший діапазон форм і методів її впливу на людину, яка перейшла межу дозволеного, — причому впливу, що дає можливість порушникові з найменшими втратами для співвітчизників перевиховатись, повернутися до суспільно корисної праці. Протягом останніх років у нашій країні 35-36 % осіб, які притягувались до кримінальної відповідальності, були позбавлені волі. Звичайно, більшість із них скоїли тяжкі проступки: вбивства, згвалтування, крадіжки в особливо великих розмірах тощо. І їх перебування за гратами не викликає заперечень. Але ж нерідко траплялося, коли за крадіжку велосипеда, лантуха зерна, паливного насоса суди давали строк від 1 до 3 років. Тільки на сьогодні в місцях позбавлення волі перебуває 183 тисячі осіб, більше половини яких — молодь. Причому, наприклад, у дитячі колонії потрапляє чимало підлітків із неповних родин. Кожен третій — з відхиленнями у психічному розвитку. Деякі не вміють навіть читати і писати, бо все свідоме й несвідоме життя своє провели в бродяжництві, жебракуванні, без опіки дорослих, без шансу випростатися і звестися на ноги. Отож чи варто за малозначущий проступок засилати таких порушників закону за грати? Це питання має не тільки моральний, а й матеріальний аспект. Адже збитки від злочинів, про які йдеться, становлять приблизно 50 гривень, а на утримання того, хто їх скоїв, витрачається в рік 1—2 тисячі, які важким тягарем лягають насамперед на плечі платників податків. Де ж вихід? Більшість країн Європи його давно знайшли. Це застосування покарання, альтернативного тюремному ув’язненню, — звільнення під поруку, заставу, штрафи, компенсаційні санкції, громадські роботи. В новому кримінальному законодавстві, розробленому науковцями, цей досвід враховано, але значного поширення він ще не набув. На підставі закону України про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарання, а також засудженому...